Коли я кари вартувала,
І у гріхах своїх блукала,
Та Бог мене не відштовхнув,
А по-батьківськи пригорнув.
Коли жила я, як хотіла,
І лиш собі одній служила, -
Мені ж Христос не дорікнув,
Любов'ю серце сколихнув.
Як заслужила я ганьби,
І сповнена була злоби,
Лиш Бог один усе те знав,
Він і тоді мене кохав.
Коли була на роздоріжжі,
Й думки не завжди мала "свіжі", -
Бог свою руку протягнув,
Й з "болота" мене потягнув.
Бажання загасало жити,
Й не вміла ближніх я любити, -
Бог серця мого досягнув,
Його Собою осяйнув.
Він дав бажання знову жити,
І научив людей любити.
Тепер я з Ним вперед прямую,
І зовсім, зовсім не жалкую.
Хай Божа милість й доброта
Ще змінить многії серця,
Хай дасть наснаги многим жити,
І навіть ворогів любити.
06\2016
|
